Рівне досить пристойно та достойно відсвяткувало День незалежності та День міста.

Кількість заходів, їх різноманітність та масовість не могла не здивувати. Треба віддати належне і владі міста (не все ж її критикувати, а в цьому випадку варто і похвалити), і гарній погоді і самим рівнянам, які досить активно самі собі творили свято (і це дуже правильно).
 
Вельми цікавим виявився всеукраїнський ковальський фестиваль, який, до речі, організувала… жінка. У ньому було багато ковалів зі сходу, які разом зі своїми західними колегами кували «Металеве серце України». Це політики в нас ніяк не можуть поділити владу та гроші. А прості трударі завжди знайдуть спільну мову. Їм нема нічого ділити, але є чим ділитись: майстерністю та хистом. Дуже показово, що основа композиції була виконана саме майстрами з Донбасу.
 
Як завжди різноманітною, яскравою та «широкою» була «Алея майстрів».
Цікавою була вулична інсталяція «Рівне 30-х років» зі старими фото, меблями і різними побутовими предметами. Фото в повний зріст дозволяли відчути себе наче поряд з тодішніми рівнянами, але вже на сучасних вулицях.
 
Але особливо вразило дефіле у вишиванках простих рівнян. Дуже цікава ідея і форма втілення. Захід виявився настільки затребуваним та масовим, що довелось значно продовжити його в часі. Стільки щирих та сяючих посмішок я давненько не бачив! Це був мегатонний виплеск позитивної енергії, який надовго заряджає більшість навкруги. Аж самому захотілось придбати вишиванку, якої поки що не маю. По цій події готується окремий матеріал та фотофільм, в який увійде близько 200 фото.
 
Також неочікувано цікавою, масовою, яскравою та різноманітною виявилась і святкова хода рівнян. Було що показати і на що подивитись.

Віктор Антонович